У ПЕРЕДЧУТТІ ЗМІН

Перша шістка з рейтингу найбагатших людей України за верією журналу Forbs символізує грядущі тектонічні зміни в українській економіці, політиці і суспільстві.

Друге і третє місця в списку, відразу за Ренатом Ахметовим, займають засновники та співвласники ІТ-компанії Grammarly Максим Литвин та Олексій Шевченко з капіталом по 2,3 млрд доларів у кожного. Компанія Grammarly, заснована у 2009 році - це онлайн-платформа на основі штучного інтелекту, яка підвищує якість письмового спілкування англійською мовою для своїх клієнтів.

Якщо глянути трішки далі у список і подивитися першу двадцятку, то тут ми робачимо ще цікавіші речі. https://forbes.ua/ratings/20-naybagatshikh-ukraintsiv-2022-27122022-10750

На сьомому місці у списку з капіталом 1,1 млрд доларів іде Влад Яценко, співзасновник та співвласник фінансово-технологічної компанії Revolut, яка пропонує інноваційні банківські послуги, в тому числі і операції з криптовалютою. 

Одинадцяте місце з капіталом 800 млн доларів займає Макс Поляков, засновник і власник вечурного фонду Noosphere Ventures, аерокомічної компанії Firefly Aerospace та ІТ-компаній EOS Data Analytics, HitDynamics, Maxymiser, Murka LLC, Cupidplc, Renatus. 

Сімнадцяте місце у списку з капіталом 360 млн доларів посідає співзасновник та співвласник ІТ-компанії SoftServe, яка працює у сфері розробки програмного забезпечення, Тарас Кицмей.

І замикає двадцятку українського Forbes з капіталом 320 млн доларів засновник і власник компанії Ajax Systems, яка працює в сфері інтелектуальних систем безпеки та інтернету речей, Олександр Конотопський.

Як бачимо, з двадцятки найбагатших українців шестеро - підприємці в галузі ІТ та високих технологій. А це свідчить про глобальні зміни, на порозі яких стоїть Україна.

Як би там не тужилися наївні ідеалісти, зміни в країні не визначаються їхніми рожевими мріями. Для цього потрібен певний рівень розвитку економіки, науки і технологій, а також поява класу, який може стати провідником змін.

Досі економіка України базувалася на залишках старої радянської індустріальної спадщини. В ній домінували (і поки що домінують) так звані олігархи - вихідці з радянської партійно-державної верхівки, які за безцінь присвоїли державні виробничі потужності, користуючись своїм доступом до важелів влади. Ці потужності, які представляють собою примітивні сировинні виробництва, вони не розвивали, а безжально експлуатували, поступово доводячи їх до стану металобрухту.

Така соціоекономічна структура диктувала і відповідну політичну структуру. Домінуючі поки що політичні партії являють собою, по суті, неофедальні клани, які, обслуговуючи інтереси свого господаря, експлуатують в публічному дискурсі недоноски ідеологічних доктрин ХІХ-ХХ століть, використовуючи їх для мобілізації електорату на виборах.

Стрімке входження в економіку нових технологічних підприємців радикально переформатує політичну сцену та ідеологічний дискурс суспільства. Створивши свій бізнес з нуля, не завдяки, а всупереч владі, бюрократії і державі, вони є носієм зовсім іншого етосу і іншого світогляду, який вирізняється більшою свободою, гнучкістю, широтою та інноваційністю.

Закріплення цих підприємців і компаній в економічній сфері призведе до появи політичних партій, які виражатимуть інтереси нового креативного класу. І, відповідно, змін у політичному дискурсі.

Нинішні традиційні партії стрімко втрачають актуальність і не переживуть більше одного-двох виборчих циклів. А разом з ними підуть у небуття і лахміттяття всіх цих націоналізмів, комунізмів, патерналізмів, соціалізмів, консерватизмів, скрєпнічєства і державництва. І ці зміни матимуть не менш глобальне значення, ніж те, що зараз відбувається на полі бою. І в рази більше значення, ніж мишина метушня політиканів, ідеологів і партфункціонерів, які доживають свої останні дні на політичній сцені.

21.05.2025