ДО СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО. 07. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ.

Нас більше не введуть в оману, говорячи, що все гаразд, коли ми знаємо, що це не так. Хоча глобальний капіталізм споживає всі ресурси для розкоші своїх політичних та економічних еліт, він позбавляє більшість людей їхнього майбутнього. 

Справжнього соціального прогресу та хорошого життя для всіх можна досягти лише в демократичній модернізації. Тож перестаньмо обманювати себе, думаючи, що ми можемо досягти його, не усунувши спочатку олігархічні еліти від влади.

Тепер, по суті, йдеться про те, щоб слідувати своїй совісті та відкрито займати позицію на користь людей праці. Ми не перші, хто це робить, і ми не будемо останніми. Об'єднані в нашому баченні та вільні в наших підходах, ми є частиною мільйонів. І цей рух до прогресу не зупинити, якби не старалися 1% найбагатших та їхні посіпаки.

30.03.2026

ДО СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО. 06. НАШ ШЛЯХ.

Незважаючи на всю важливість аналізу та викладу нашого бачення майбутнього, зрештою залишається питання: як цього досягти? Як ми можемо ініціювати таку демократичну модернізацію, власне, соціальну революцію? 

Наша мета зрозуміла: щоб дати прагненню демократичної модернізації сильний голос, його необхідно винести на голосування і зрештою довести до того місця, де ми, як суспільство, обговорюємо наше майбутнє: до парламенту. Не тому, що це єдиний важіль. Незліченна кількість людей вже прагне змін і робить їх в багатьох інших сферах. Але доки наші закони обговорюються в парламенті і набувають там юридичної сили, ми не можемо ігнорувати цього і залишати його тим, хто жертвує нашим майбутнім заради еліт, 1% найбагатших. 

У середньостроковій перспективі ми маємо досягти трьох конкретних цілей. 

По-перше, публічний дискурс є абсолютною передумовою для того, щоб мати змогу обговорювати конкретні альтернативи домінуванню глобального капіталізму. Зокрема, ми маємо створити міждисциплінарну мережу, яка висвітлює та формулює економічні та соціальні концепції та питання для хорошого життя та пов'язує їх з реальними інституціями та матеріальними ресурсами, необхідними для їхньої реалізації. Ця мережа повинна бути здатною узгоджувати різні думки та зрештою спрямувати їх у спільну позицію, яка кидає виклик владі еліт. 

По-друге, ми маємо створити політичний альянс, який відображає якомога ширший спектр прогресивних позицій та вбудує їх у єдину функціональну структуру. З самого початку це вимагає прозорих правил прийняття рішень, відкритої культури співпраці та демократично забезпечених форм громадянської участі. Мета полягає в тому, щоб цей альянс став широкою політичною організацією, здатною, як з точки зору змісту, так і організації, ефективно змінювати політичний дискурс та успішно брати участь у виборах. 

По-третє, ми не маємо ілюзій, що можемо досягти наших цілей у парламенті без абсолютної більшості, і тому не маємо витрачати свій час на безглузді дебати з олігархічними партіями. Всередині та поза політичними інституціями миьмаємо використовувати нашу енергію, фінансові ресурси та політичну арену для професіоналізації нашої роботи та демонстрації доцільності наших ідей через практичні втручання та проекти демократизації.

30.03.2026

THE PROBLEM OF GROWING SOCIAL INEQUALITY

 According to Credit Suisse, the scale of global inequality has not decreased in recent decades, but has even increased. The latest technologies in the conditions of neoliberal capitalism do not solve the problems, but only deepen them.

We also observe a growing tendency for the lower middle class to slide into poverty. So the problem is measured not only by relative, but also by absolute indicators. During the crisis, it will deepen.

The idea that the “objective needs of society” will force the ruling classes to adjust the capitalist system is refuted not only by the logic of the same objective interests of the oligarchy, but also by practice. At the beginning of both the previous and the current crisis, the ruling classes panicked, calling almost for the introduction of socialism. However, as soon as the situation calmed down a little, they returned to the old policy and even intensified it.

A change of course can only happen through political struggle and the removal of the current elites from power. This is especially true for Ukraine.

ALL POWER TO THE WORKING PEOPLE!

The extreme presidential and parliamentary elections have strongly divided society. And the consequences of this division are felt, resulting in continuous clashes and mudslinging by supporters of Zelensky and Poroshenko. However, few of our fellow citizens think about the fact that this choice is wrong, and there may be possible options other than it.

This alternative option is the participation of truly independent trade unions in the elections either in the form of their OWN party or for the participation of trade unionists as candidates from existing political forces. Unfortunately, throughout the history of Ukraine's independence, trade unions cannot boast of effective representation in the political arena, and the number of candidates from trade unions in elections can be counted on the fingers of one hand.

World practice says the opposite, a state is successful when representatives of trade unions participate in its leadership - Sweden, Portugal, Austria, Spain, Germany, Belgium, the Netherlands. So you can start creating your own trade union party, since the trade union movement is currently in the process of developing, independent trade unions are being created and being built.

This idea has long been ripe and overripe. In a normal, democratic country, there should be a balance of interests and participation in power of various social and professional groups. In our country, the existing state parties express the interests of big and very big business, regardless of their ideological color. After 2014, the formation of a party of the middle and creative class began, albeit with problems and slippages. Next is the formation of trade union parties. Because who will protect our interests if not ourselves?

26.03.2026

ДО СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО 05. ДЕМОКРАТИЧНА ЕКОНОМІКА

Звичайно, демократична модернізація має проявити себе також в економічній сфері, адже без функціонуючої економіки не може бути гарного життя для всіх. Хоча ми готові до радикальної трансформації нашої економічної системи, ми не належимо до тих, хто хоче скасувати ринки. Ринки, безумовно, можуть існувати і без капіталізму. Натомість, наша мета — узгодити економіку з цінностями демократичної модернізаціі та привести її у відповідність до потреб людей. Для досягнення цього ми також повинні фундаментально дослідити взаємозв'язок між власністю та її сучасними правовими претензіями.

Немає жодної причини, чому приватний прибуток має отримуватися від основних державних послуг, необхідних нам усім для гарного життя. Після десятиліть радикальної ринкової політики це може здатися незвичним, але в минулому багато з цих сфер природно перебували у державній власності та перебували під державним контролем: освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, безпека, інфраструктура та інші системно важливі та в іншому випадку дуже нестабільні сектори, такі як банківська справа, страхування та енергопостачання. Хто візьме на себе ці обов'язки у 21 столітті — держава чи нові, орієнтовані на суспільну користь організаційні форми — буде визначено шляхом демократичних дебатів. Зрештою, успіх залежатиме від того, чи вдасться захистити ці сектори від кумівства та надмірної бюрократії.

Ми не прагнемо обмежувати підприємницьку ініціативу. Однак, доки великі корпорації, завдяки своїй владі та експлуатації людей, тварин і природи, можуть заповнювати ринки на перший погляд дешевими товарами та послугами, ми придушуємо справжній інноваційний потенціал економіки. Виступи за більшу демократію та чесну конкуренцію можуть саме це змінити та відкрити раніше невідомі творчі можливості для економіки. Тому ми хочемо, щоб приховані соціальні та екологічні витрати економіки були радикально розкриті та відображені в цінах і регулюванні.

Однак для справжньої системної корекції необхідні також зміни в структурі власності корпорацій, а також демократизація їхніх структур та процесів прийняття рішень. Ключові рішення щодо місцезнаходження, методів виробництва та корпоративного управління повинні прийматися працівниками корпорацій. Крім того, необхідні глобальні антимонопольні закони та ефективні транснаціональні податкові закони, щоб запобігти незаконному отриманню глобальними корпораціями влади за межами наших демократій лише через їхній розмір.

Мабуть, найважливіший крок до демократичної модернізації стосується самої сфери праці. Навряд чи якесь інше політичне питання впливає на наше життя більше, ніж те, як ми організовуємо, розподіляємо та оплачуємо працю. Поки що лише еліти пожинають плоди масового зростання продуктивності праці – не лише в результаті розвитку автоматизації – тоді як переважна більшість конкурує з машинами та людьми в країнах з низькою заробітною платою за свої робочі місця. В суспільстві  майбутнього люди всюди повинні ділитися прибутками, які вони генерують, і радикально скорочувати свій робочий час, поки заробітна плата зростає. Так, машини будуть і повинні продовжувати виконувати на нас все більше і більше роботи в майбутньому. Важливо, щоб звільнений таким чином час і отримані прибутки приносили користь усім. Не лише для того, щоб стимулювати споживання, але й щоб звільнити нас від балансування між вигоранням та безробіттям і поступово відновлювати самовизначення з особистим часом.

Не забуваймо, що значна частина нашої роботи відбувається поза межами формальної зайнятості: соціальна робота, час, витрачений на виховання та догляд за дітьми, ведення домашнього господарства чи волонтерство – без усіх цих видів діяльності наші суспільства швидко б зупинилися, проте вони здебільшого неоплачувані. Цінність цих видів діяльності не означає, що кожна людська взаємодія має бути оцінена та оплачена, а радше те, що нам потрібно провести нову дискусію про працю та її справедливий розподіл.

Бо для того, щоб фундаментально узгодити наші суспільства з соціальними та екологічними потребами людей, ми повинні звільнитися від обмежень найманої праці в довгостроковій перспективі. Найважливішими важелями для цього є, по-перше, універсальний безумовний базовий дохід. По-друге, постійне скорочення робочого часу. І по-третє, переоцінка праці, яка створює соціальну цінність та відповідне підвищення заробітної плати.

24.03.2026

ДО СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО. 04. КОНЦЕПЦІЯ ГАРНОГО ЖИТТЯ.

Демократична альтернатива капіталістичній моделі життя – це Гарне Життя – для нас самих, для людей, яких ми любимо, і для всіх тих, з ким ми ділимо нашу планету сьогодні чи завтра. Це Гарне Життя для всіх базується на соціальному забезпеченні, здоров’ї, здоровому довкіллі, задоволенні від роботи та часі для стосунків, сім’ї та дружби. Саме тому, що воно стосується кожного, воно вимагає відкритості до самостійної участі та визнання рівності всіх людей. Воно залишає простір для допитливості до невідомого, адже Гарне Життя – це не кінцевий стан, а радше керівний принцип успіху демократичних суспільств. Воно є основою нової соціальної згуртованості, яка дозволяє нам прагнути власного щастя у свободі та без страху.

До всіх, хто зараз сумнівається: це правда, що Гарне Життя має різне значення для кожного. Але помилково вважати, що це особиста справа. Бо свобода, в принципі, поширюється на всіх або взагалі ні на кого не поширюється. Тому політичний проект Гарного Життя для всіх вимагає чіткої відданості демократичній системі з об'єктивними та вимірюваними цілями щодо рівних можливостей, здорового довкілля, соціальної мобільності, справедливої заробітної плати та умов праці тощо.

Однак, ми не повинні недооцінювати, наскільки глибоко капіталістична логіка вже проникла в наше мислення та перешкоджає зміщенню свідомості до спільного блага, якого ми так відчайдушно потребуємо. Куди не глянь, усюди капіталістичний егоїзм, конкуренція та нерівність подаються нам як соціальний прогрес. Спільне ж благо дедалі більше маргіналізується. Якщо ми хочемо звільнити політику від обмежень капіталістичної логіки, ми повинні перестати притупляти себе споживанням безглуздих речей та виробити колективний погляд на Гарне Життя для всіх.

23.03.2026

ДО СУСПІЛЬСТВА МАЙБУТНЬОГО. 03.ПОДОЛАННЯ КАПІТАЛІЗМУ.

Капіталізм процвітає, якщо не на обіцянках, то точно на очікуваннях переважної більшості, що він постійно покращуватиме наше майбутнє. Але він не може і не виправдає цих очікувань. Спонуканий своїм прагненням до постійно зростаючих прибутків у постійному розширенні, він занурює все в матеріальну сферу та посилює існуючу нерівність: сьогодні багаті – це майже виключно ті, чиї батьки вже були багатими. Вони встановлюють правила та концентрують у своїх руках глобальні ресурси та багатство. Таким чином, корпорації, надбагаті та фінансова галузь тепер можуть вести свій бізнес, не зважаючи на демократичні процеси чи інтереси більшості. Їхній розмір дозволяє їм уникати конкуренції та податкових зобов'язань. Натомість вони вичавлюють прибутки та дохідність із системи в масштабах, які неможливо реально створити. Результатом є дедалі небезпечніші спекулятивні бульбашки, витрати на які зрештою несе широка громадськість. Ця фундаментальна та повторювана характеристика глобального капіталізму по суті є також ядром нинішньої кризи.

Навіть у Європі величезні соціальні та екологічні втрати цієї системи більше не можна ігнорувати. Скрізь ми можемо спостерігати, як глобальний капіталізм зазіхає на все нові сфери наших суспільств, підпорядковуючи їх своїй логіці прибутку та конкуренції. Логічний наслідок: дедалі більш трудомістке та ресурсомістке повсякденне життя, зростаюча соціальна поляризація, а для багатьох – життя в ненадійних умовах життя, порожня державна скарбниця та жорстока експлуатація всієї нашої екосистеми. Ніщо і ніхто не захищений від цієї економізації. Навіть люди тепер є лише ресурсом, і страх перестати добре чи достатньо інтенсивно працювати стає дедалі більш домінуючим. Ті, хто мало або взагалі нічого заробляє, або мало споживає, не враховуються в капіталістичному рівнянні та зрештою стають не більш ніж зайвим баластом.

Ми не хочемо жити в такому світі. Ми не хочемо підкорятися системі, яка функціонує лише тоді, коли зростають прибутки. Прагнення до дедалі більшого економічного зростання зараз перебуває у відвертому протиріччі зі своєю первісною обіцянкою: постійне покращення умов життя кожного. Навіть здоров'я, довкілля та мир підпорядковані йому. Первісна ідея зростання як двигуна соціального прогресу була спростована цією реальністю.

Але виникає інша проблема, особливо в часи кризи. Відчайдушне чіпляння за формулу капіталістичного зростання зараз загрожує поховати будь-яку думку про свободу, рівність та солідарність; не кажучи вже про революційні технологічні зусилля за межами Землі. Тому настав час відвернутися від глобального капіталізму та прийняти нову, позитивну модель майбутнього: гарне життя для всіх. У цій моделі спільне благо є не побічним продуктом, а радше напрямком, у якому ми хочемо рости та розвиватися як суспільство. Це не виключає економічного зростання, але дає нам можливість звільнитися від його обмежень та поставити якість нашого життя в основу соціального прогресу.

Ця переорієнтація відкриває величезні можливості для наших суспільств. Якщо і є урок, який ми можемо винести з історії, то це те, що щоразу, коли люди заново відкривають цінності епохи Просвітництва, вони та їхні суспільства можуть подолати свої обмеження. Ми усвідомлюємо, що наше прагнення до більшої демократії – це боротьба, яку потрібно вести на багатьох рівнях. Чим доступнішим ми зробимо новий політичний ландшафт, тим більший у нас шанс ініціювати широкий суспільний дискурс про альтернативне майбутнє і таким чином зіткнутися з тим, що, можливо, є нашим найбільшим викликом: відходом від глобального капіталізму як домінуючої соціальної системи.

17.03.2026