Екологічні проблеми сьогодні вважаються найважливішими – і в цьому є частка істини. Втім, зазвичай екологія розуміється у найвужчому сенсі - як забруднення довкілля.
Насправді, екологія - це серйозна наука, і еволюція її сенсів проходить ряд стадій від уявлень про екологію як про суто біологічну дисципліну, що досліджує взаємодію живої та неживої речовини, до розуміння екології як науки про взаємодію природних та соціальних систем.
Але найширший зміст екології надав французький філософ-постмодерніст Фелікс Гваттарі. Він визначав екологію як науку про взаємодію природного, суспільного та ментального. І це визначення призводить до розуміння «екологічного» не як того, що зберігає тільки природне, але і як того, що зберігає людське.
У цьому сенсі можна говорити про екологію самої людини, її виховання, освіту, екологію соціальних спільнот, політичних систем. І щоразу йдеться про оптимальну взаємодію та складові їх частин, елементів. По суті – про їхнє здоров'я.
Людина екологічна, на думку Гваттарі, розуміє - не тільки те, що відбувається у природі і в соціумі визначає її майбутнє, а й майбутнє світу залежить від неї самої, від її свідомості, від її осмисленого проживання в середовищі, де людина є діяльним, але не найголовнішим, а рівнозначним з іншими фактором. Тому що в природі та суспільстві важливо все – мала піщинка, кожна комашка, кожна людина, будь яке відношення.
Але тоді, у першу чергу, треба говорити не про забруднення середовища, а про забруднення свідомості - і окремої людини, і всього людства. Сміття, як завжди, – у головах. А каламутна людська свідомість не розуміє, наскільки важливо для самої людини, щоб чисто було скрізь. У природі, у суспільних відносинах, у відносинах особистих – з усім світом.
Щоправда, і тут, як і скрізь, можливі перегини – але про це якось іншим разом.
12.05.2023
Немає коментарів:
Дописати коментар