5 травня 1813 р. народився Серен Кьєркегор, основоположник екзистенціалізму, 5 ж травня, але 1818 р. – Карл Маркс, творець політекономії та матеріалістичного розуміння історії.
Ідеї обох радикально змінили світ. Їх розділяють рівно п'ять років і протилежне ставлення до людини – напевно якось інакше за час між їхніми народженнями розташувалися зірки.
К'єркегор побачив у людині найскладнішу, страждаючу і сповнену сподівань натуру, якій властиві страх, розпач, самотність, усвідомлення своєї недосконалості та кінечності власного існування, але разом з тим – і прагнення до краси, любов до світу, гостра радість життя.
А головне – людина К'єркегора вільна, вона просто приречена на волю.
Маркс відніс людину до продуктивних сил, зробивши її лише гвинтиком соціального механізму. Виробником, що забезпечує технологічний прогрес і прагне до справедливого розподілу соціальних благ.
Людина Маркса проста, безлика, завжди об'єднана в колективи і зовсім не вільна, а підпорядкована колективам і масам різного характеру.
Екзистенціалізм перемістив основний інтерес філософії від створення цілісних картин світу, від вивчення соціального устрою на окрему людину. Людина унікальна і безцінна, і все, пов'язане з нею, надзвичайно важливо: кожна мить, всяка дрібниця, будь-яка думка, швидкоплинне почуття і випадкове відчуття. Людині властиво любити і ненавидіти, вона має право бути самотньою, їй на користь йдуть сум і небезпека, вона цікава сама собі, але й світу вона важлива – з цих уявлень екзистенціалізму вийшли великі літературні та філософські твори, геніальна музика, чудовий живопис, шедеври кінематографії.
І ці уявлення не потрібно втілювати в життя, в їхній істинності кожен свідомо чи мимоволі переконується сам, на собі самому.
Маркс же створив універсальну і дуже струнку суспільну модель, а "помилився" лише з людиною.
І коли цю модель стали прикладати до реальності набагато менш розумні його послідовники, з'ясувалося, що саме людина не вкладається в тісне та жорстке ложе марксизму. Тому що думає вона не лише про виробництво, робить не лише те, що необхідно для будівництва комунізму, а жити хоче не в уявному майбутньому, а тут і зараз.
Ось тоді послідовники Маркса і стали спрощувати, применшувати, усереднювати людину, доводячи до заданого Марксом примітивного колективістського зразка. Не довели і не уклали, хоча нерідко й голови рубали, пролили багато крові, наробили негідних справ та зробили нещасною значну частину людства.
А людина – вона навіть і за тоталітарних режимів залишилася людиною. І робила усілякі дурниці. І думала про нісенітницю. І лінувався на роботі. І страждала, іноді й без жодного приводу. І любила кого слід і кого не слід. І брехала без жодної потреби. І боялася не лише компетентних органів, а й гусениць з мишами. І милувалася зовсім не верстатами, а травневими листочками. І шукала не загального, а свого особистого щастя.
Суть екзистенціалізму в тому, що людина в будь-якому тілі, при будь-якому розумі, з будь-якими переконаннями, за будь-яких обставин має право бути і жити, так як вона того забажає сама, а не як наказують йому інші, нехай навіть набагато серйозніші і практичніші. Адже життя її єдине і неповторне, і воно саме її і тільки її.
І схильна людина за своєю природою не прокладати прямі громадські магістралі, а протоптувати свою вузьку життєву стежку - тихими стопами, нерідко виляючи і відступаючи, часто провалюючись у ями і зав'язаючи в болотах, але іноді й злітаючи в небеса.
Так що мав рацію великий К'єркегор: «Життя – це не проблема, яку треба вирішити, а реальність, яку треба пізнати з досвіду».
А знаєте, що він заповів усім нам? «Передусім не забувай свій обов'язок любити себе».
Я віддаю належне Марксу, але люблю К'єркегора і йду за ним. "Добро є свобода".
А Маркс – він не винен у тому, що через 52 роки після нього народився Ленін.
12.05.2023
Немає коментарів:
Дописати коментар