Мені часто задають одне питання:
- Через роки життя - чи є щось, що не змінюється і в чому Ви незмінно знаходите опору та притулок?
А й дійсно, чи є щось, що незмінно та істинно?
Загалом саме це питання мене з раннього дитинства і цікавило: ЩО у світі є справжнім, що завжди буде для мене притулком і опорою? І спочатку я виявив Дух, що оживляє музику: Дух живий і істинний, що ніяк не підкоряється жодним умовностям суспільного життя.
А потім – доторкнувшись до живої води музики «Beatles», яка зробила неможливе і перетворила сіру повсякденність передмістя Новомосковська в казкову реальність (це вже набагато пізніше з'явилися Кортасар, Маркес, Борхес і Субкоманданте Маркос з їхнім магічним реалізмом) – з'ясувалося, що далеко і ходити не треба: справжня магія присутня тут і зараз, було б бажання освятити нею своє життя.
І тоді мені стало цікаво: ну, не може бути, щоб я один був такий розумний. От як людство це пояснювало тисячоліття тому? І ось тоді я почав шукати книги – і спочатку прочитав «Дао Де Цзін».
Проте книги – книгами, але я виразно пам'ятаю, як я захворів, не пішов до школи – і дивився у вікно. А там, над дахами сірих сусідських будинків, був просвіт ясного неба з білосніжно-білими хмарами, і більш надійної обіцянки, опори та притулку у світі і бути не могло. І так воно продовжує бути й досі.
Просто сьогодні я вже набрався мудрих термінів і знаю, що істинність цієї картини – відображення Атмана, Свідомості Будди чи Царства Небесного всередині мене: а надійнішої опори та притулку житті і бути не може.
12.06.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар