Найнепроглядніша темрява нас підстерігає, як відомо, перед світанком.
Це, звісно, метафора. У природі все симетрично - як повільно настає ніч з приходом вечірніх сутінків, так само повільно вона і відступає. Але в житті дійсно трапляються епізоди, які можна порівняти з найбільш концентрованою темрявою в той момент, коли ми дозріли для того, щоб самостійно генерувати світло.
Це ж стосується наших здібностей творити добро, створювати навколо себе теплий простір, притягувати успіх і сприятливі ситуації, і навіть брати участь у творенні того простору-часу, в якому опинилися... ось рівно перед тим, як ці здібності в нас повинні розкритися, нам може здатися, що нам зовсім нема чим похвалитися.
І це абсолютно правильно - хвалитися нам не варто. І як тільки з цією думкою ми змиримося, ми виявимося готові до того, щоб прийняти все те прекрасне, чого давно варті, і що зможемо використати на благо Світу.
З цього ключового моменту настає період гармонійного співіснування людини і того острівця Світобудови, в якому він проходить свій життєвий шлях і набирається досвіду. Тепер досвід приходитиме з насолодою, а не з стражданням.
22.09.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар