Якось звернув увагу на мапу, на якій зазначено рік та метод останньої страти для кожної країни в Європі (за винятком смертних вироків, винесених за військові злочини). Колір пов'язаний з часом: чим давнішою була страта, тим він ближче до зеленого, чим сучаснішою — до червоного.
Легко побачити чітку кореляцію між датою останньої страти та регіоном, в якому знаходиться країна. Так, на пострадянському просторі розстрілювати припинили лише у 90-ті роки ХХ століття. Держави Східної Європи, здебільшого, відмовилися від повішень та розстрілів ще у 80-ті.
У центральній частині Європи гуманізація настала ще в 40-50-ті. Показовою є різниця між ФРН — там останнім страченим став грабіжник і вбивця, якому відрубали голову гільйотиною — і НДР. Фінальною жертвою східнонімецької системи був офіцер Штазі, який намагався втекти на Захід і був розстріляний за зраду. Ключові країни романської Європи - Іспанія та Франція - відмовилися позбавляти життя засуджених у 70-ті. Великобританія - 1964 року.
Варто зазначити, що в кожному регіоні є яскраві винятки — Білорусь досі практикує страту і останній розстріл був санкціонований не пізніше ніж у 2017 році. У центральній Європі зразки гуманізму Бельгія (1918) та Нідерланди (1860) - там парламент визнав смертну кару варварським та нецивілізованим методом покарання ще півтораста років тому. Португалія(сам здивувався) - перша країна у світі, що відмовилася від страти своїх громадян ще в першій половині XIX століття.
Скандинавія звично лідирує — за винятком Фінляндії, решта країн, щонайменше 100 років, не виносять смертні вироки. Ісландія взагалі рекордсмен: остання страта там відбулася майже 200 років тому.
18.05.2023
Немає коментарів:
Дописати коментар