Третя планета від Сонця стала нашою дитячою кімнатою. Тут ми з'явилися на світ і, постійно перероджуючись, ховаючи предків і йдучи вперед онуками та правнуками, зробили свої перші боязкі кроки розміром у десятки тисяч років. Хіба могла б дитина навчитися ходити і пізнавати навколишній світ не отримавши саден і синців, не розбивши коліна та лікті?
Людство вчиться ходити, спотикаючись об світові війни, дряпаючись об зміни режимів у державах та отримуючи численні садна на шляху пошуку істини. У війні точок зору всі крики про різну правду зливаються в загальний гул і перетворюються на дитячий плач людства. Колись, можливо, для цього знадобиться ще не одне тисячоліття, ми обернемося, згадавши свої дитячі роки, і будемо вражені своєю ж власною дитячою дурістю.
13.11.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар