Ведення особистого щоденника - важлива практика, що поступово втрачається, йде з вжитку. Її замінює мисленнєвий ексгібіціонізм соцмереж.
Водночас, без щоденника неможливе повноцінне самоусвідомлення. Пам'ять викривлює усі події - на жаль, в нашій культурі повноцінні мнемотехніки та розвиток активної уяви знаходяться десь на задвірках виховання особистості. Записи та їх перечитування - це найліпший наразі спосіб нагадування собі про своє ж існування.
Ведіть щоденник обов'язково. Завдяки щоденникові, життя-пригода отримує літературні обриси.
На найвищих щаблях життєвої інтенсивності, завдяки такій практиці оповіді людина наближується до розуміння міфу як живої реальності. Бо навіть відтворений та пережитий міф, котрий не переповіли - це лише сон. І лише те, що переповідається, може стати легендарним.
Є і менш наполеонівські масштаби значення такої практики: по-перше, свій життєвий досвід варто піддавати розмислам та мати змогу пережити його знов, знати свої ж думки в якийсь момент існування. По-друге, лакуни в нашій пам'яті - якщо, звісно, щоденник ретельно ведеться - виявляються заповненими різними дрібними подіями, які, так чи інакше, впливали на наші рішення, поведінку, настрій. І ці події іноді виявляються вирішальними в деяких питаннях - тож не можна дати їм змогу забутися, зануритись у океан буденності та "нажитого" досвіду. По-третє - непотрібного досвіду не існує. Виокремлюючи з калейдоскопу подій щось сутнісне, вхоплюючи форми із хаосу образів та розшифровуючи їх, ми все чіткіше бачимо своє справжнє обличчя.
Та у зросту рівня усвідомлення та рефлексії, що базується на системі "дзеркал" усередині нашої душі, є межі, і на самій крайній межі ви побачите драбину, що сходить ще вище: одного разу, коли ви поглянете в таке дзеркало, аби вчергове обдумати свої вчинки та замисли, ви побачите, що у відображенні - пустота.
24.09.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар