ПРОЛОГ

Ніч обгортала все навкруги і, здавалося, вона була цілком матеріальною. Зорі, що висіли над головою, здавалися аж занадто близькими. Вони яскраво жевріли, ніби пульсували зсередини і здавалися наче як волохатими. Таких зорь ви ніколи не побачите в місті. 

Тишу віковічного лісу час від часу розривали крики нічних птахів. Води Самари тихо хлюпали десь внизу, навіваючи медитативний стан. Втім, попри загальний спокій і вмиротвореність, спати зовсім не хотілося.

Вогнище яскраво палахкотіло в центрі Кола Зібрань, яке було серцевиною нашого лісового табору. Втім, табір вже потихеньку засинав, і на колодах перед вогнищем залишилося лише дві людини.

Я був повністю зконцентрований на вогнищі, і його полум'я витворювало химерні візерунки в глибинах свідомості. Наставник теж перебував у медитативному стані, відволікаючись лише на додавання дров до вогнища. Ми мовчали, але безсловесно між нами відбувався інтенсивний обмін образами, мислеформами і станами свідомості. Позаяк найбільш важливі речі не передаються словами. 

Наставник підняв голову і уважно подивився мені в очі Його пронизливий погляд був лагідним, але, водночас, проникав до найглибших пластів душі, і годі було щось від нього приховати. 

Наставник тихо мовив:

- Ти впевнений, що твій Шлях вірний?

Я задумався. Чи був я в чомусь певен? Зовсім ні. Хіба що в реальності вогнища переді мною.

- Ні - відповів я подивився на Наставника.

Він подумав ще мить і сказав: 

- Чи готовий ти слідувати цим Шляхом?

- Так. Адже явже слідую ним - не задумуючись, відповів я.

- Спитаю інакше - примружив очі Наставник - чи можеш ти чинити інакше?

- Ні, Наставнику, саме тому я і чиню так.

Очі наставника блиснули вогоньками, чи то відбилося полум'я вогнища, чи то вони виринули з глибин його свідомості.

15.03.2024

- Тоді йди своїм Шляхом, і не жалкуй ні про що. І нехай буде з тобою Творець Світів!

Наставник піднявся, зробив пару кроків і розчинився в темряві. Десь на Сході почали прорізатися перші промені вранішнього Сонця.