У одному підручнику британської історії знайшов вкрай повчальну карту — усі міста Європи та Північної Африки з населенням понад 100 тисяч осіб станом на 1830 рік. Окремо на ній позначено хаби з населенням до 500 млн, 1 млн і 2 млн.
Домінування економіки та політики далеко не завжди визначається кількістю, але мегаполіси — особливі історичні об'єкти. Їх можна назвати плавильними котлами людського ресурсу.
Століттями великі міста всмоктували найактивнішу і наймайстернішу частину населення: найкращих майстрів, кмітливих торговців, досвідчених чиновників. Через покоління з них виходили ремісничі династії, багаті купці, талановиті художники та письменники.
Така концентрація фінансів, інтелектуальних та матеріальних цінностей неминуче посилює держави, на території яких розташовані. Причому ефект може тривати століттями.
200 років тому Лондон був єдиним двомільйонником Старого Світу, оточеним розсипом інших мегаполісів — в інших країнах не було нічого подібного. З такою небаченою силою крихітний острів зміг стати імперією, над якою ніколи не заходило сонце.
Чимало розвинених міст ми бачимо на території Німеччини та Італії, проте тоді ці країни були поділені — Рим, Мілан, Берлін відіграють важливу роль у їхньому об'єднанні. А ось колись могутня Іспанія згасає. Колишня імперія мала лише дві відносно великі агломерації – Мадрид та Барселону.
Добре видно і прокляття Російської імперії — гігантська територія також містила лише два мегаполіси. Можна вважати це симптомом, а можна і однією з причин відставання РІ, що наростало протягом ХІХ століття, від інших світових держав.
На початку я згадав, що карта повчальна, бо ще раз демонструє ефемерність могутніх держав. Без точок опори, якими є великі міста, що здатні містити багаторівневу бюрократію, армію та інші суспільні інститути. Без блиску їхніх музеїв, театрів, палаців імперії нічого з себе не являють. А ось міста можуть легко пережити імперський крах і стати центрами криствлізації нових державних формацій.
20.04.2023
Немає коментарів:
Дописати коментар