Підведення підсумків перших ста днів на посаді є традиційним звичаєм, але він має свої підводні камені. Кругле число привертає увагу, але водночас це дещо передчасний баланс – при п’ятирічному мандаті воно може вказувати лише на спосіб виконання функції, а не на конретні результати. Це, загалом, можна сказати і про перші сто днів нового президента Чехії Петра Павела.
Перш за все, треба звернути увагу на стосунки з урядом Петра Фіали. Варто нагадати, що у виборчій кампанії, де його підтримували партії урядової коаліції, Петр Павел обіцяв поміркованість у використанні президентських повноважень, особливо у внутрішній політиці. Хоча він тримався на відстані від уряду з поважних причин, пов’язаних з зусиллями охопити ширше коло виборців, не слід було очікувати, що він продовжить слідувати Мілошу Земану і поводитиметься як опозиційний президент, який користується можливостями свого кабінету з царськими амбіціями. Відразу після інавгурації Павел призначив нового міністра навколишнього середовища Петара Гладіка, а трохи пізніше не став ускладнювати інші урядові зміни на чолі міністерств освіти та європейських справ. Це контрастує з поведінкою його попередника, який часто затягував зі змінами уряду, часто особисто підбирав кандидатів у міністри, а іноді навіть блокував їх призначення у дуже суперечливий конституційний спосіб. Зрештою, це добре задокументовано міністром навколишнього середовища Гладіком, якому довелося «чекати» свого призначення кілька місяців.
Подібна ситуація і з законодавчою діяльністю. На даний момент Петр Павел не наклав вето на жоден закон, навіть на найважливішу з точки зору уряду норму – зміну розміру пенсій, яка привернула значний суспільний резонанс. Поведінка президента в даному випадку чимось нагадує класичне прислів'я про вовка, який козла з'їв, мабуть, мотивуючи це намаганням відмежуватися від непопулярного кроку. Глава держави визнав, що може частково погодитися з запереченнями парламентської опозиції щодо оцінки законопроекту, і зазначив, що було б добре, щоб Конституційний суд перевірив цей закон. Однак Петр Павел не скористався президентським вето і не став сам звертатися до Конституційного суду, залишивши ініціативу в цьому напрямку опозиційним депутатам. З точки зору уряду, дії президента, безсумнівно, віталися.
Очікувано, що певні кроки Петр Павел робить і в тій сфері, де він обіцяв проявляти активність, тобто у зовнішній та безпековій політиці, де домінує тема війни в Україні. У президентській кампанії Петра Павла згадана координація з урядом спрацювала досить добре на практиці. Новий президент почав «заступати на посаду» ще до інавгурації, коли взяв участь у традиційно важливій лютневій конференції з безпеки в Мюнхені. Під час своїх закордонних поїздок, у тому числі в Україну, та у своїх численних коментарях він позбувся давньої проблеми чеської зовнішньої політики - невідповідності дій президента лінії уряду. Ця невідповідність часто проявлялася не лише за Мілоша Земана, а й за його попередників Вацлава Клауса та Вацлава Гавела.
До категорії справджених очікувань можна віднести і призначення конституційних суддів. Дебати щодо перших трьох пропозицій справді були напруженими, але результат у вигляді їх досить швидкого схвалення Сенатом був однозначним. Цей процес можна розглядати й з іншої точки зору, а саме як непродумані дії найпомітнішого критика президента, голови одного з комітетів Сенату Томаша Голана (ГДП), який був не зовсім переконливим у своїй аргументації.
Думка громадськості також важлива для оцінки перших ста днів роботи на посаді. Згідно з першими опитуваннями, довіра до нового глави держави значно вища, ніж в останні роки президентства його попередника. У квітні та травні 2023 року Центр вивчення громадської думки виявив, що новому президенту довіряють майже 60% людей, тоді як його попереднику наприкінці каденції довіряло лише 40%.
Проте більш детальний погляд у минуле ще цікавіший. Прихід до влади нового президента, будь то Гавел, Клаус чи Земан, завжди супроводжувався значним зростанням довіри до глави держави.
На це впливало поєднання нової фігури на президентській посаді та швидкий вихід в публічний простір, насамперед у вигляді візитів у регіони. І навпаки, для всіх попередників Павела (особливо це було помітно у Гавела та Земана у зв'язку з проблемами зі здоров’ям) другий президентський термін, і насамперед його завершення, характеризувався значним зменшенням контактів з громадськістю. Своїми інтенсивними подорожами Петр Павел, таким чином задовольняє суспільний попит на імідж президента, який зараз є у суспільстві, і водночас, природно підвищує його популярність. Поки що він, здається, не йде шляхом свого дивакуватого попередника, який здійснив ряд екстравагантних і дивакуввтих вчинків протягом перших ста днів на посаді, що й зафіксували телекамери. Це призвело до різкого спаду популярності Земана.
Діяльність, що відрізняється від загальноприйнятих уявлень про главу держави, як, наприклад, поїздка Петра Павела на мотоциклі до Баварії, є дещо іншого роду, ніж дивацтва Земана. Швидше, їх можна сприймати як продуману піар-акцію, яка підтримує імідж президента. У цьому контексті трішки цікавою є критика з боеу колишнього президента Клауса, який назвав це жартом. У перші роки свого президентства той же Клаус запам'ятався багатьом як комбайнер, що надало логіки його іміджу президента-консерватора.
Загалом, перші місяці нового президента виглядають передбачувано, можливо, на перший погляд, навіть нудно. Але після досвіду екстравагантного президентства Земана великим позитивом є те, що новий глава держави не грає у владні ігри, він поводиться гідно і відповідно до ролі президента в парламентській демократії.
14.06.2023
Немає коментарів:
Дописати коментар