ВЕЛИКА СПРАГА

 Світова економічна криза, мільйони біженців, розпад і падіння цілих країн – прогнози на найближче десятиліття виглядають як ніколи похмурими. Але навіть їх затьмарює інформація з нової доповіді, приуроченої до відкриття Водного саміту ООН – він відкриється 22 березня у Нью-Йорку під патронатом Нідерландів та Таджикистану.

До 2030 року глобальна потреба в чистій воді перевищить її запаси на 40%, йдеться у підготовленій експертами доповіді. Цифра проста і страшна, що вказує на неминучість навіть не голоду – спраги.

Усього за кілька років варто очікувати повсюдного обмеження на використання води як у промислових, так і в побутових умовах – цінний ресурс заборонять витрачати на законодавчому рівні. Цінний у прямому розумінні - серед рекомендацій доповіді: «установка реалістичної ціни на воду».

Так що пийте дешеву воду з супермаркетів, поки є можливість. Вже на нашому віці, навіть найпростіша негазована рідина може досягти роздрібної ціни, порівнюваної з елітними брендами алкоголю.

Щоправда панікувати, принаймні жителям півночі, теж не варто. У групі найбільшого ризику знаходяться країни Близького Сходу та Північної Африки – наприклад, Кувейт використовує у 38(!) разів більше чистої води, ніж може видобути на своїй території, Саудівська Аравія – удесятеро.

Росія, навпаки, завдяки своїй величезній території, особливостям клімату та географії, має на своїй території величезні запаси чистої води. Те саме стосується і США. У Європі запаси менші, проте там набирає обертів тенденція до суворого ставлення до витрати будь-яких побутових ресурсів.

Це, до речі, ймовірна схема нового політичного мейнстриму: місце поміркованих лівих займуть зелені, а правих – їхні опоненти з числа прихильників меншого регулювання та груп екологів, які перебувають у природній опозиції, ті ж аграрії, про яких я писав недавно, і які здобули приголомшливу перемогу на місцевих виборах та виборах до Сенату у Нідерландах.

Адже саме сільське господарство споживає основну масу запасів води практично у всіх великих державах. Експерти вважають, що галузь має більш відповідально підходити до цих витрат: наприклад, розпорошувати воду через економні розбризкувачі, а не шланги та системи поливу.

Серед інших порад: відмова від звичного типу каналізації (заміна чистої води для змивів бруду та фекалій іншими речовинами); термінове створення "водних банків"; робота щодо відновлення екології підземних вод; різке підвищення якості очищення води, що використовується на виробництвах.

Головне, до чого вони закликають, — скорочення субсидій на видобуток та експлуатацію водних ресурсів. Тема болюча, адже це субсидії на сільське господарство, річ дуже популярна в будь-якій більш-менш розвиненій країні. Загалом на рік уряди виділяють на допомогу своїм фермерам та селянам до 700 млрд доларів.

Чи дослухаються до експертів ООН, чи скажуть ні, невідомо. Чи матиме це якийсь ефект – скоро побачимо. Ми вже спостерігали конфлікт через використання водних ресурсів та гребель і в Єгипті з Ефіопією, і у нас під боком у Середній Азії.

21.03.2025

Питання територіальної приналежності великих водойм, особливо річок і озер, швидше за все, стає дедалі гострішим. Одна справа - нафта, яку, як виявилося, досить легко замінити, інша справа - вода, наявність якої є справжнім питанням життя і смерті.