Вірити в Бога – це все одно, що вірити в таблицю множення або в закон всесвітнього тяжіння. Вір чи не вір – вони є, а ігнорувати їх – дурість. Варто відключити звук ілюзорних, наскрізь придуманих конфліктів, і виявиш у собі невечірнє світло та насолоду, які не виразиш словами. Для цього й існує медитація, яка дозволяє знайти справжню суть всього сущого: того, що названо «Царством Небесним, яке є всередині нас».
Це зовсім не означає, що треба дозволяти наступати собі на горло: кривдників варто якомога швидше ставити на місце з виховною метою; так, щоб вони не завдавали шкоди ні іншим, ні самим собі (бо агресивна людина руйнує не тільки життя інших, а й саму себе; псує собі карму і готує собі своє особисте пекло). Просто не варто захоплюватися покаранням: емоції заважають хірургові робити справу. А покарання залиште Господу: Він непогано справлявся з цим досі, впорається і цього разу.
Як сказано в "Катха Упанішаді": «Як Сонце не осквернюється тим, на що воно дивиться, так і наше Справжнє Я не буває зачеплене мирськими нещастями, перебуваючи поза світом».
Головне – не втрачати надовго контакту зі своєю справжньою суттю – живим невечірнім Світлом усередині. А там все стане зрозумілим.
12.03.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар