Швидке піднесення так званого штучного інтелекту та його проникнення в сфери творчі та інтелектуальні викликали в багатьох людей зенепокоєння, чи не замінить в недалекому майбутньому цей саиий інтклект людей у цих сферах. Висловлю кілька тез з цього приводу.
Штучний інтелект (або AI) – чудова розвага. І, як таке – не викликає у мене жодних почуттів взагалі.
У світі так багато реально прекрасного, що на імітації та підробки просто немає часу. Але якщо подивитися філософськи – у принципі, то питання сутності ШІ - це питання сутності життя. А що таке життя?
Це питання я поділяю на дві частини.
Браян Іно якось казав, що музика – це «можливість увійти до іншого світу». Боб Ділан говорив про свої пісні практично те саме. Як і багато інших авторів.
Відомий мистецтвознавець Чарльз Шаар Мюррей писав: «Творчість – це медитативне спілкування із внутрішньою сутністю автора».
А яка у автора «внутрішня сутність»? У нас у всіх одна внутрішня сутність – це переважаюча усі людські слова та поняття Всевишня Душа Всесвіту, Брахман, Царство Небесне.
Питання - чи є всередині у машини, побудованої людиною, невимовне Царство Небесне? І ось на це питання відповіді не знає ніхто.
Але – продовжуючи сказане вище – є припущення, що натхнення –це стан, коли автор сам не знає, звідки приходить до нього ідея мистецького твору. Це натхнення пов'язане саме з невимовним вектором трансцендентного продовження життя, який – якщо подивитися уважно – є єдиним двигуном та змістом будь-якого людського життя.
Ключове поняття тут – “творчість”. Можливість творити – це те, в чому людина створена за образом і подобою Божою.
Творити – це бути причетним до життя.
Не секрет, що будь-який витвір мистецтва – жива істота; не така, як люди, чи тварини, чи духи місцевості, чи інші частини природи. Але теж по-своєму живе і як таке – взаємодіє з нами.
Тобто пісня, наприклад, – це частина циклу життя.
Натхнення, як і закоханість, дається життям як заміна будь-яким думкам. А фахівці з мислення людини сходяться в тому, що насправді ми нічого не вигадуємо, а отримуємо інформацію з чогось, що більше за нас.
Тобто все у надійних руках. А ті, хто хоче слухати підробки штучного інтелекту, мають повне право це робити. Мені особисто цікавіше справжнє – те, що не придумано, не обчислено, а прийшло саме по собі з невідомого джерела, яке називають Душею Світу.
Мистецтво нагадує нам про святість життя; а святість – це справжнє бачення світу, яким він був до Падіння Адама та Єви. Ось тільки ми не завжди розуміємо сенс цього слова, падіння.
Нагадую: упав не світ; впав розум людини. Скуштувавши плід з Древа Пізнання Добра і Зла, Перша Пара стала сприймати те, що відбувається, як добре і погане, почала сприймати дуалістично.
Зникла Єдина Істина, явна в Едемі. І ангелом, який вигнав Адама та Єву з райського саду, був їхній власний розум. Не свідомість, а саме розум – частина людського "я", зайнята вирішенням повсякденних побутових проблем.
І коли наголос ставиться на розум, ми маємо справу зі світом обчислюваним, побутовим, нудним; а коли ми дивимося душею, ми бачимо нескінченне Божественне буття. Воно не зводиться до формул і ррзрахунків, і це саме те відчуття, яке ми називаємо красою.
03.10.2024
Немає коментарів:
Дописати коментар