Толкін був віруючим католиком і консерватором, людиною м'якою, проте він зі щирим інтересом досліджував своє коріння. На противагу британським імперцям він пропонував своїм читачам відмовитися від «парасолькової» британської ідентичності на користь англійської.
Все життя він шукав ідеальну «англійськість», у тому числі, виводячи в алхімічних колбах свого обдарування світ, у якому християнські ідеали химерно поєднувалися з естетикою кельтських, німецьких, навіть слов'янських міфів та казок. Якщо поглянути на карту, на якій зображено всесвіт Середзем'я, то ми побачимо стару Європу. Там і справді немає місця іншим регіонам ні в географічному, ні в культурному сенсі.
Звичайно, Толкін не був примітивним расистом і спроби прив'язати його орків, урук-хаїв та інші темні сили до якихось неєвропейських народів – досить незграбні. Але у своїх листах та особистому спілкуванні він говорив про головне почуття, що робить його реакціонером: тугу за минулим.
Зелена Англія його дитинства – не England, а саме Anglia – народжена з римських походів, саксонських королівств та туманних пагорбів, населених ельфами. Вона була його нав'язливою мрією, напівзабутим дитячим ідеалом, який дедалі більше поглинався урбаністичним ландшафтом індустріалізму та окопами Першої світової війни.
Будучи переконаним регіоналістом, Толкін мріяв про розпад Британської імперії та утворення вільної Англії – невеликої затишної країни, в якій немає величезних заводів, густої мережі автошляхів, скупчення автомобілів та людей.
Його утопічний Шир - найдобріша лібертаріанська утопія в історії, яка зображає вільне суспільство фермерів: забезпечених, які живуть у добре захищених та комфортних підземних будинках, володіють великими наділами землі, але зберігають добросусідські стосунки та доброзичливі до чужинців.
Цей образ, насправді, вкрай далекий від ідеалів хіпі та іншої подібної публіки, яка помилково побачила у ньому зелене суспільство майбутнього. Шир, звичайно, екологічний, але заснований на всіх ключових принципах традиційного консерватизму. Невипадково, саме праві автономісти-хобіти виявляються єдиними, хто не піддається чарам місцевих глобалістів, які намагаються підкорити світ за допомогою орд орків та високоточної зброї типу «Назгул», імперців з Мордора. І не лише не піддалися, але і відстояли свій консервативно-лібертаріанський устрій.
02.04.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар