По-перше, філософія – це «власна мудрість», свій неповторний погляд на світ. Це непросто, а іноді й небезпечно – мати власний погляд, але це дуже цікаво та гідно. А для того, щоб мати власний погляд на світ, треба багато знати – невіглас далі власного носа не бачить.
По-друге, філософія – це «різні мудрості». "Власна мудрість" передбачає наявність мудрості і в інших. І чужі погляди не можна не брати до уваги, їм слід давати право на існування, до них треба прислухатися.
Невипадково, філософія містить стільки різноманітних, іноді, начебто, взаємовиключних вчень. І всі ці вчення живуть століттями, тисячоліттями та інтелектуально «узгоджуються одне з одним». І існує принцип філософського примирення, згідно з яким всяке філософське вчення є істинним, якщо воно внутрішньо не суперечливе. При цьому воно може сильно відрізнятися від інших.
Філософія вважає, що будь-яка "людська істина" відносна, і існують різні "істини". Це добре та цікаво.
Філософи не сперечаються, а розмовляють, розуміючи, що в ході розмови може змінитися і їхня власна думка. Розмовляти при цьому можна з іншим, а можна і з собою – змінюючись при цьому сам.
Ось чому філософія народжує м'який, терпимий погляд на життя, багато що пробачає і постійно змінює свій погляд на світ. Ставлячись до себе як до того, хто має постійно вчитися, а до інших – як до тих, хто вміє думати не гірше за тебе, починаєш приймати нове та різне, а нерідко – і сумніватися в тому, у чому був раніше переконаний. І це чудово. Тому що завжди переконаний у своїй правоті лише дурень.
23.11.2025
Немає коментарів:
Дописати коментар