Під час різноманітних виборчих кампаній зазвичай закіпають пристрасті та навколополітичні "срачі" між "пересічними" як тут, на сторінках Фейсбуку, так і в реальному житті. Одні з піною біля рота доказують, що саме кандидат, чи партія, яким вони симпатизують, стане тим "месією", який в лічені місяці підніме Украіну на небачені висоти. Інші скептично кривляться і махають руками: "всі вони там однакові". При цьому і ті, й інші з головою поринають у високі матеріі на кшталт геополітики та макроекономіки, як правило, нічого в них толком не тямлячи.
Між тим, починати треба з іншого. Хочеться спитати у "пересічних", чи пам'ятають вони, за кого голосували на минулих виборах у свою міську (селищну, сільську) раду? Кого обирали міським (селищним, сільським) головою? Чи переміг ваш кандидат? І якщо переміг, то як він зараз працює? Чи задоволені ви його діяльністю? Як ви з ним взаємодієте, які питання чи запити ви йому ставите? За кого ви будете голосувати на наступних виборах до вашоі місцевоі ради? Чи є у вашій громаді порядні та авторитетні люди, яких би ви хотіли підтримати?
Подумайте, у яких структурах громадянського суспільства ви приймаєте участь? Чи є ви членом профспілки, громадськоі організаціі, квартального комітету, ОСББ? Яка ваша особиста участь у цих структурах? Як вони взаємодіють з органами місцевоі влади, наскільки на них впливають та контролюють іх діяльність?
І врешті-решт пригадайте, коли ви особисто робили щось корисне для власноі громади? Просто так, за власним велінням серця, а не з примусу якогось " начальника"? Може ви приймали участь у міському суботнику? Чи засипали щебнем яму в себе на вулиці? Чи облаштували клумбу в дворі власного багатоквартирного буднинку?
І тільки коли ви зможете дати ствердні відповіді на всі ці питання (не мені, а перш за все, своєму власному сумлінню), тоді можемо подискутувати про "високе". Бо держава це ми. І починати треба з самих себе. Зі своєі сім'і. Свого будинку. Своєі вулиці. Свого кварталу. Свого міста. Бо ніякий " месія" не своім указом не побудує нам затишну та комфортну європейську краіну. Тільки ми самі. Через громадські організаціі. Через органи самоорганізаціі населення. Через місцеву владу. Тим більше, що реформа децентралізаціі, за умов грамотного підходу, дає в цьому величезні можливості.
Тільки так, рівень за рівнем, знизу до гори, ми можемо вибудувати краіну, яку буде не соромно залишити у спадок дітям. Все інше пустопорожнє словоблуддя. "Месій" ми вже проходили. І партіі, які є "умом і честю епохи" також. Все в наших руках. Беріть і робіть. А всілякі "-ізми" краще відкинути подалі з голови. Краще думатиметься.
Немає коментарів:
Дописати коментар