15 жовтня був День народження Ніцше.
Його намагається собі переприсвоїти усіляка ліберальна інтелігенція; про нього нескінченно мелють язиками якісь нудні люди, що, так би мовити, імманентно не уявляють собі, чого той взагалі хотів та про що писав.
В Джорджо Локкі є цікава стаття, присвячена цій маячні – спробам тієї публіки апропріювати Ніцше, згладити його гострі кути, зробити більш зручним та «інтелектуальним».
Ніцше став язичницьким святим, свідомо дійшовши до таких ступеней інтелектуального перенапруження, коли розум переходить далеко за межі дискурсивного мислення. Тоді на нього зійшла благодать і він на деяку частину свого життя став Діонісом. У свідченнях щодо його поведінки навіть присутній епізод, коли він зображував тварину цього бога – козла.
Слово «трагедія» перекладається дослівно як «козлина пісня»; сама трагедія походить від бурних святкувань Діонісій – коли учасники наново переживали розривання веселого бога на шматки пристрасними менадами та його подальше відродження.
Живий досвід трагічного існування, трагедії як оповіді про те, що було та його відображення – зникає в умовах матеріалістичної цивілізації розуму та прогресу. Ніцше-Діоніс, святий відлюдник Зільс-Марії, відкопав для нас наново джерела трагічних енергій.
«Навколо героя все навертається в трагедію, навколо напівбога все стає драмою сатирів, а навкруги Бога все стає – як? можливо, світом?»
20.10.2023
Немає коментарів:
Дописати коментар